Знеструмлення в Криму та наймасштабніша атака на Київ. Новини війни

Про головні події війни розповідаємо детальніше на основі звітів Інституту вивчення війни.

Загальна ситуація на фронті

Російський весняно-літній наступ 2026 року, на думку аналітиків, не приніс окупаційним військам суттєвих результатів. У червні вони просувалися в середньому лише на 1,01 км² за добу. Для порівняння, у червні 2025 року цей показник становив 16,04 км² на день.

Водночас втрати російської армії залишаються дуже високими. За червень 2026 року, за оцінками аналітиків, Росія втратила близько 39 490 військових убитими та пораненими. У перерахунку на кожен захоплений квадратний кілометр ці втрати виявилися у 19 разів більшими, ніж рік тому.

Основні зусилля окупанти зосереджують на Костянтинівському напрямку в Донецькій області. Там вони мають лише повільне тактичне просування в міській забудові, яке супроводжується значними втратами особового складу.

Попри це, Володимир Путін продовжує вимагати повного захоплення Донецької області. Новим терміном для виконання цього завдання називають 31 грудня 2026 року. Водночас російським військам ще потрібно окупувати близько 5305 км² території, і за нинішніх темпів наступу досягти цієї мети аналітикам видається малоймовірним.

Атаки на Україну

Найпотужніший удар стався в ніч з 1 на 2 липня. Основною ціллю був Київ. Російські війська випустили 570 повітряних цілей. Українська ППО знищила більшість із них, однак частина все ж досягла цілей. У Києві загинули щонайменше 30 людей, ще 99 отримали поранення. Пошкоджено понад 20 об’єктів, а також повністю знищено великий гуманітарний склад Червоного Хреста.

За оцінками аналітиків, Росія активно вдосконалює свої засоби повітряного нападу. Під час останніх атак вона використовувала реактивні безпілотники, які розвивають швидкість до 500 км/год і значно складніше перехоплюються мобільними вогневими групами. Також російські війська змінили частоти роботи дронів Shahed, намагаючись обійти українські засоби РЕБ, і продовжують масово застосовувати дрони-приманки, щоб виснажувати запаси українських засобів ППО.

Окремим напрямком стали удари по цивільній паливній інфраструктурі. За цей тиждень ворог атакував автозаправні станції у Запорізькій, Дніпропетровській та Чернігівській областях, а на Харківщині з травня зафіксували вже понад десяток таких ударів. Аналітики вважають, що таким чином Росія намагається створити проблеми з постачанням пального в Україні. Крім того, атака 1—2 липня призвела до перебоїв з електропостачанням у кількох областях.

Під ударами також опинилися інші регіони. В Одеській області були зруйновані склади, загинули двоє людей. У Запоріжжі пошкоджено торговий центр, а 29 червня російський дрон влучив у пасажирський мікроавтобус, унаслідок чого загинули троє людей. На Харківщині атакували фермерські господарства. Для ударів по прикордонних районах Росія дедалі частіше застосовує балістичні ракети, які залишають мінімум часу для реагування.

Обстріли територій РФ та окупованих областей

Українські безпілотники й ракети вражали нафтопереробні заводи в Башкортостані, Нижньогородській області та Краснодарському краї. Також ударів зазнали підприємства оборонно-промислового комплексу в Пензі, Волгограді та Воронежі, де виготовляють комплектуючі для російських ракет, літаків і військової техніки. Окремо атакували центри космічного зв’язку, які забезпечують роботу систем військового управління та попередження про ракетний напад.

У Криму під удари потрапив військовий аеродром «Сакі», де було знищено щонайменше один винищувач Су-30СМ і пошкоджено ще один літак. Також атакували електропідстанції, через що в низці районів окупованого півострова запровадили графіки відключень електроенергії, а в окремих містах виникли перебої з водопостачанням. Крім того, було уражено залізничний міст і паливний потяг.

На думку ISW, ці удари поступово створюють для Росії серйозні проблеми із забезпеченням армії. Через пошкодження нафтової інфраструктури виникає дефіцит пального, що ускладнює військову логістику. Руйнування мостів і транспортних вузлів збільшує час та вартість перевезення вантажів, зокрема до окупованого Криму.

Аналітики також звертають увагу, що на тлі регулярних ударів у Росії зростає суспільне занепокоєння війною, а рівень довіри до російської влади знижується.

Міжнародні переговори та дипломатія

Росія продовжує демонструвати небажання йти на компроміси у переговорах щодо завершення війни, водночас намагається нав’язати власне бачення ситуації та посилити тиск на Україну і країни Заходу.

Володимир Путін визнав, що саміт між США та Росією на Алясці, який відбувся у серпні 2025 року, не завершився жодними домовленостями. Він заявив, що Росія нібито була готова підтримати окремі американські пропозиції щодо завершення війни, однак жодних документів тоді не підписали. Водночас Кремль знову повертається до тих ідей, попри те, що відтоді ситуація на фронті суттєво змінилася на користь України.

Також Путін відкинув дві останні українські пропозиції щодо припинення вогню. Йдеться про взаємне припинення далекобійних ударів по тилу та енергетичній інфраструктурі, а також про припинення бойових дій за межами чотирьох частково окупованих областей. За його словами, Росія не зацікавлена в таких кроках.

Позиція Кремля щодо умов завершення війни залишається незмінною. Росія вимагає повного виведення українських військ із Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей і відмови України від вступу до НАТО. Окремі російські посадовці продовжують робити ще радикальніші заяви, фактично заперечуючи право України на існування як незалежної держави.

29 червня Олександр Лукашенко відвідав Китай, де зустрівся із Сі Цзіньпіном. Водночас Мінськ продовжив демонструвати обережну позицію щодо війни.

Тим часом у Європі зростає занепокоєння через російські гібридні загрози. За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, Росія використовує судна так званого «тіньового флоту» для запуску безпілотників у повітряний простір країн НАТО. Такі випадки вже зафіксували у 13 державах Альянсу та в Ірландії. За оцінкою дослідників, ці дії є частиною кампанії з дестабілізації європейських країн.

Паралельно Путін продовжує заявляти про нібито неминучу перемогу Росії у війні. Водночас аналітики ISW зазначають, що такі заяви є елементом інформаційної кампанії та не відповідають реальній ситуації на фронті, де темпи просування російських військ значно нижчі, ніж торік.