Дефіцит пального в Криму, тиск на союзників та фейкові успіхи. Новини війни

Про головні події війни розповідаємо детальніше на основі звітів Інституту вивчення війни.

Ситуація на фронті

У центрі уваги аналітиків залишається наступ російських військ на Костянтинівку. На Костянтинівському напрямку російські тактичні групи «Бахмут» та «Дзержинськ» просунулися на південь від міста та в його східну частину, а також здійснили тактичний прорив у центральній частині. Вони намагаються вийти до залізничного вокзалу, однак українські сили утримують станцію та нещодавно зачистили район Довга Балка від російських диверсантів.

Російське командування планувало захопити місто до травня 2026 року, але не змогло дотриматися цього терміну попри значні підкріплення.

На Харківщині російські сили продовжують атаки на півночі області та в напрямку Великого Бурлука, але підтверджених успіхів не мають. Водночас Міністерство оборони РФ активно застосовує інформаційні вкиди: зокрема, відео нібито захоплення Охримівки виявилося старим записом удару по іншому населеному пункту, що розглядається як частина кампанії зі створення уявлення про «обвал фронту».

На південній осі українські війська просунулися на північ від Лобкового в Запорізькій області. На Кінбурнській косі, за повідомленнями аналітиків, російські сили відступають через порушення постачання боєприпасів і палива.

Переговори та дипломатія

7 червня лідери Великої Британії, Франції та Німеччини разом із Президентом України оприлюднили спільну заяву щодо умов справедливого миру. Україна підтвердила готовність до негайного припинення вогню, замороження лінії фронту та початку прямих переговорів із Володимиром Путіним. Зеленський також заявив про можливість переговорів і використав неформальні канали комунікації, зокрема зустріч у Києві з Романом Абрамовичем, який передав позицію України до російської сторони, а також відкритий лист із пропозицією особистої зустрічі з Путіним.

Російська сторона відкинула ці пропозиції та заявила, що вони неприйнятні. Володимир Путін не погодився на прямі переговори із Зеленським, а російські посадовці, зокрема представники Державної думи, заявили про намір досягти цілей війни через вихід на західні кордони України. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров також поширював заяви про нібито попередні домовленості зі США, які аналітики розглядають як інформаційну спробу показати готовність Росії до переговорів без реальних кроків.

На цьому тлі Росія посилила тиск на країни пострадянського простору. У Вірменії після виборів Кремль почав ставити під сумнів їхні результати, говорив про зовнішнє втручання та погрожував економічними заходами, зокрема обмеженням імпорту деяких товарів. У Молдові російська сторона застосувала схожу риторику, спрямовану на делегітимізацію влади президентки Маї Санду та акцент на ролі діаспори у виборах.

Окремо Білорусь активізувала контакти з Китаєм. 8 червня Олександр Лукашенко провів зустріч із віце-президентом Китаю Хань Чженем, під час якої сторони обговорили розширення економічної та політичної співпраці, що відображає прагнення Мінська зміцнити зв’язки поза межами російського впливу.

Масовані обстріли

За цей тиждень Росія запустила понад 750 безпілотників різних типів. Найменша атака відбулася в ніч на 8 червня, коли запустили 155 дронів, далі 166 дронів і ракети в ніч на 9 червня, 207 дронів у ніч на 10 червня і найбільша атака 11 червня — 221 дрон і дві балістичні ракети.

Основними цілями ударів стали енергетичні об’єкти, транспорт і цивільна інфраструктура. Внаслідок атак пошкоджено мережі в кількох областях, зокрема Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Одеській, Харківській, Херсонській та Сумській. У Дніпропетровській області удари по об’єктах ДТЕК залишили без електропостачання понад 30 тисяч споживачів. Також були пошкоджені залізничні об’єкти в Чернігівській та Сумській областях, де загинула працівниця залізниці і ще кілька людей отримали поранення. У Павлограді постраждали промислові та адміністративні будівлі.

Росія продовжує змінювати тактику ударів і використовує нові типи дронів та озброєння. Серед них — FPV-дрони літакового типу, які працюють на частотах, що складніше виявляються стандартними засобами РЕБ. Також аналітики зафіксували використання ракет «Калібр» з касетною бойовою частиною і застосування дронів-приманок, які створюють додаткове навантаження на систему ППО.

Попри інтенсивність атак, українська протиповітряна оборона зберігає високу ефективність і збиває більшість цілей, у деяких випадках до 90%. Водночас система ППО працює під значним навантаженням через велику кількість цілей і обмежені ресурси. Також відомо про випробування українських зенітних перехоплювачів FP-7.x, які можуть стати дешевшою альтернативою для боротьби з дронами і ракетами.

Атаки на окуповані території та РФ

Україна розширила застосування ударів на великій дальності, завдаючи атак по об’єктах у глибині території РФ та на окупованих територіях. Під ударами цього тижня опинилися підприємства військово-промислового комплексу, зокрема завод у Чебоксарах, який виробляє компоненти для дронів і ракет. Окрім того, Сили оборони атакували низку нафтопереробних заводів у Самарі та Краснодарському краї, а також нафтоперекачувальні станції у центральних регіонах РФ, що вплинуло на постачання пального.

Окремо аналітики фіксують удари по військових об’єктах, аеродромах і пунктах управління, а також вибухи в районі Москви, які могли призвести до втрат серед російського військового керівництва.

На тимчасово окупованих територіях основна увага зосереджена на пошкоджанні логістики: під атаку потрапляють мости, склади, вузли постачання та транспортні маршрути, зокрема в Криму, на Донеччині та Луганщині.

Через пошкодження інфраструктури в Криму виник дефіцит пального та обмеження на його продаж. Також відомо про удари по портовій інфраструктурі в Маріуполі та військових складах на сході України.

Через це ускладнюється постачання російських військ, порушується робота логістичних маршрутів і знижується спроможність швидко перекидати техніку та боєприпаси.

Загроза з боку Білорусі

За даними звітів ISW за цей тиждень, на території Білорусі не зафіксовано ознак значущої військової активності або підготовки до наступальних дій. У прикордонних районах не спостерігалося формування ударних угруповань чи переміщення техніки, які могли б свідчити про підготовку до вторгнення.

Водночас Росія зосереджує активність на інших напрямках. На півночі України фіксуються спроби диверсійних дій у прикордонних районах Сумщини, зокрема біля Миропілля та Сопича, але українські сили утримують контроль над ситуацією.

Окремо Росія продовжує військове нарощування біля кордонів НАТО — у Карелії та в районах поблизу Фінляндії, Норвегії та країн Балтії будують та розширюють військові об’єкти. За оцінками аналітиків, після завершення війни в Україні там можуть бути розміщені сили, однак у короткостроковій перспективі прямі наступальні дії проти країн Альянсу вважаються малоймовірними через зайнятість основних ресурсів РФ в Україні.

Внутрішня ситуація у РФ

Ситуація в Росії ускладнюється через втрати на фронті, проблеми з набором військових та економічний тиск. У 2025 — першій половині 2026 року темпи підписання контрактів з армією знизилися приблизно на 10% у річному вимірі, а в першому кварталі 2026 року кількість нових контрактників була ще на 20% меншою, ніж роком раніше. При цьому втрати, за оцінками аналітиків, становлять близько 35 тисяч осіб щомісяця, тоді як набір — приблизно 27 тисяч, що створює постійний дефіцит. Щоб стимулювати вступ до армії, регіони підвищують одноразові виплати, зокрема в Криму — до близько 2,5 млн рублів.

Паралельно посилюється внутрішній контроль і репресивна політика. Нові норми дозволяють конфіскацію майна та коштів у громадян, які перебувають за кордоном і обвинувачуються у «дискредитації» армії або діях проти територіальної цілісності РФ, а судові процеси можуть відбуватися без їхньої участі.

Також аналітики фіксують активну інформаційну кампанію — поширення відредагованих або створених за допомогою ШІ матеріалів про «успіхи» на фронті.

Водночас Україна розширює застосування ударних засобів великої дальності та дронів, а також розвиває власні системи перехоплення, що підсилює тиск на російську інфраструктуру.