«Денарії Вітовта», «шаги» і «боратинки». Що було в гаманцях волинян
В ілюстрації використане зображення, згенероване штучним інтелектом, та фото монет з сайту Одеського музею нумізматики.
Фото: Олександра Міліщук
Національний банк ініціює зміну назви монети «копійка» на «шаг». Ми ж звернулись до історика, щоб розібратися, що раніше дзвеніло в гаманцях мешканців нашого краю.
Чого ми тільки не знайшли! І шеляги, і денарії, і боратинки. Але точно не копійки, бо прийшла ця назва до нас аж у 19 столітті. І справді з ворожої країни.
«Шеляги» і «шаги»
Монети у нашій місцевості в давнину називали по-різному. Так, у часи, коли Волинь входила до складу Великого князівства Литовського, в народі часто вживали назву «пенязь», розповідає історик Тарас Верба. Цей термін має польське походження.
Пізніше також поширилася назва «шеляг», так називали соліди — римські золоті монети. Слово «шеляг» має німецьке походження, це викривлене від німецького «шилінг». А власне слово «шаг», каже історик, на відміну від попередніх, має староукраїнське походження, не запозичене, що робить його важливим для розуміння нашої культурної спадщини.
Чому «копійка»?
Слово «копійка» в українській мові дійсно з’явилось з російської. Спершу там з’явився термін «дєньга» — московська імітація золотоординських монет, на яких зображали вершника зі списом. Спис по-їхньому буде «копйо», тож в побуті монети почали називати «копєйка». До нас ця назва прийшла вже в 19 столітті, розповідає Тарас Верба.
В інфографіці використане зображення, згенероване штучним інтелектом та фото монет з сайту Одеського музею нумізматики.
Фото: Олександра Міліщук
«Денарії Вітовта»
А раніше, за словами історика, з періоду пізнього середньовіччя до входження Волині у склад Російської імперії, грошовий обіг у нас не відрізнявся від європейського. У 15 столітті почала відмирати класична середньовічна грошова європейська система, основою якої були денарії, і впроваджуватися нова — заснована на монетах, які називалися «гріш». На Волині у цей час побутували і стара денарна система, і нова, пояснює пан Тарас.
Приміром, у 15 столітті в обігу був «денарій Вітовта» — монета, яку, на думку більшості вчених, карбував якраз князь Вітовт. Її виготовляли зі срібла і на ній зображували колюмну — один із найвідоміших символів Литви, щось середнє між тризубом і пірамідою.
«Празькі гроші»
Паралельно з денаріями у нас з’явилися монети, які походили з Чехії, так звані «празькі гроші». Тарас Верба розповідає, що це монети, які важили 4 г, їх виготовляли з чистого срібла, тому що Чехія була дуже багата на срібні копальні, і чехи могли собі дозволити дуже якісно карбувати монети. За цю якість їх вважали еталонними. Один такий гріш вартував 12 денаріїв.
«Трояки»
Пізніше у Речі Посполитій з’явилися монети під назвою «гріш», і вони стали основою всього грошового обігу. Це була основна монета, за яку можна було купити будь-що.
Далі з’явилися монети, які мали номінал «три гроші», «шість грошів». Це так звані трояки, шостаки.
Трояки були в нас дуже популярні, в народі їх ще називали «шаг». Вони були в активному вжитку в 16 й 17 століттях.
Тарас Верба.
«Боратинки»
У 17 столітті через війни у Речі Посполитій почалася економічна криза. У 1658 році польський науковець італійського походження Тіто Лівіо Бураттіні взяв в оренду державний монетний двір і протягом десятиліття за згодою Сейму карбував там «соліди Яна Казимира» або «боратинки» — гроші не зі срібла, а з міді. Їх номінал став перевищувати вартість, і так вдалося подолати кризу.
«Оці „боратинки“ стали, напевно, наймасовішим нумізматичним матеріалом на наших землях. І навіть зараз, якщо проводити якісь археологічні дослідження, то на будь-якій пам’ятці ранньомодерного часу ви знайдете просто безліч цих монет», — каже Тарас Верба.
