Що почитати? Історик-військовий Сергій Годлевський поділився добіркою класики

У День Незалежності України ми попросили добірку книжок від Сергія Годлевського — відомого луцького історика та краєзнавця, учасника «Живого ланцюга» та студентського голодування у 1990-му, а тепер — військового Збройних сил України.

Він зізнався, що не дуже любить сучасну літературу і його книжкові захоплення — це давні українські історії про вічне, які знову набувають актуальності.

Михайло Коцюбинський «Fata Morgana»

Це книга про вишукану, але вимучену українську аристократію, яка має свої сподівання на правдиве володіння землею, власними правами та життям, але змушена боротись за те, що їй належить. Це важка і драматична історія про українськість взагалі, яка, попри весь трагізм, залишає надію на перемогу.

Іван Котляревський «Енеїда»

Це український античний роман. Дуже люблю античну літературу за напруженість мозку під час читання. «Енеїда» читається поволі, змушує зважати на контексти і копати між рядками. Цю поему пропонують до прочитання ще в школі, однак я б радив погортати її і в зрілому віці. Історія про чоловіка, який після зруйнування ворогами своєї батьківщини засновує країну мрій, сьогодні, як мінімум, надихає.

Михайло Старицький «Богдан Хмельницький»

Старицький — майстер у змалюванні образів та колориту епохи. Коли він описує особисті переживання героя, цей настрій буде підтримувати кожен кущ, хмари на небі, вітер. А як він описує битви! Такого не зняти жодному режисерові, не зіграти жодній масовці. Оця суміш історичних подій і дуже особистих людських життєвих історій заворожує з перших сторінок.

Михайло Стельмах «Щедрий вечір»

Читаєш книгу і чуєш, як шумлять коники в траві, як пахне малина з куща, сіно або щойно зварена кутя в хаті. Вчитуєшся в сільські балачки, добрі і сумні, з жартами і надією. Ті приказки та приповідки виринають, ніби не зі сторінок книги, а з власної пам’яті, зі свого лагідного дитинства. Це книга, від якої на душі стає тепло.

Тарас Шевченко «Кобзар»

«Кобзар» має бути в кожному домі, як Святе Письмо. Тут навіть нічого пояснювати. Шевченко став голосом цієї війни, пророком. Ця книга — ще одне підтвердження циклічності історії. Минають століття, а вороги і біди у нас ті ж. Читати Шевченка можна все життя. І вчитися у нього.