Понад 70% волинян назвали деруни топстравою регіону. Дослідження

Наприклад, більшість волинян називає борщ, вареники та сало характерними стравами свого регіону. Кулішу таку характеристику надали лише 10% респондентів.

В опитуванні взяли участь 3 200 учасників. Розповідаємо, якою була мета дослідження та що вдалося дізнатися про Волинь зокрема.

Як відбувалося дослідження

Проєкт «Витоки» — це путівник українськими звичаями, створений для інтеграції традиційної культури до сучасного світу. У межах проєкту організували масштабне дослідження — опитування face-to-face у всіх макрорегіонах України (крім тимчасово окупованих територій) респондентів різного віку, статі, віросповідання та з різних типів населених пунктів. Допомогла з цим соціологічна компанія «СОЦИС».

Поштовхом до дослідження було бажання розібратися, чи відповідає дійсності наратив про те, що сучасні українці — генерація без сімейних реліквій та без зв’язку з минулими поколіннями, розповіла у коментарі misto.media авторка ідеї та керівниця проєкту Оксана Лихожон.

Що запитували

За допомогою опитування хотіли з’ясувати:

• які свята відзначають сьогодні;

• якими шляхами передаються традиції;

• чи є різниця у цих показниках між різними регіонами, віковими категоріями та віросповіданнями.

І зробити з цього не просто звіт, а базу для стратегування.

Що характерно для Волині

Відповідно до результатів дослідження, найважливішими джерелами та носіями традицій волинян та мешканців Західного Полісся (Рівненська, Житомирська області) стали:

• сім’я та родина (86.5% опитаних);

• церква (41.3% опитаних);

• школа (31.3% респондентів).

Найважливішими святами для цього регіону є:

• Різдво (94.5%);

• Великдень (93.8%);

• День захисників і захисниць (93%);

• День Незалежності (91.8%).

На Волині та Західному Поліссі 72,8% опитуваних знають про щоденну хвилину мовчання і 72,5% — дотримуються її.

Порівняно з іншими регіонами Волинь та Західне Полісся — одні із лідерів у споживанні дерунів.

Результати дослідження також показали, що на Заході більше дотримуються релігійних свят, тоді як на Сході вплив радянщини більш відчутний. Там популярними залишаються Жіночий день, Новий Рік, День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

На запитання «Про які українські традиційні обереги ви чули?» більшість волинян відповіли — рушник (75%), писанка (74.8%), лялька-мотанка (69.3%) і аж тоді — хрестик (64.8%). Також на Волині у порівнянні з іншими західними регіонами більшість респондентів відповіли негативно на запитання, чи є в їхній родині реліквії, які передаються від покоління до покоління.

Загалом 67% людей відзначили, що традиції для сучасного життя є дуже важливими.

Чи можна вірити відповідям

Оксана Лихожан розповіла, що в соціологічному опитуванні однозначно бувають випадки, коли люди прагнуть із тих чи інших причин прикрасити свою відповідь, і тому опитувальник будують спеціально так, щоб перевірити правдивість.

Та навіть якщо респонденти і перебільшили власне дотримання традицій та спадковості — це все одно засвідчує, які цінності та орієнтири є в суспільства нині.

«Стратегічна база» проєкту «Витоки» буде використовуватися для поширення традицій: на Півдні — через медіа, освітні установи та громадські організації, на Заході та в Центрі — через спільноти та родину. Також результати дослідження поширюють серед культурних інституцій, музеїв та держструктур для актуалізації даних.

Традиції як частина корпоративної культури

Автори проєкту вважають, що традиції та звичаї можна популяризувати через корпоративну культуру, адже величезну частину життя люди проводять на роботі та неминуче переймають звідти цінності та звички.

Проте таке популяризування в робочому середовищі має відбуватися без нав’язування чи примусу, а з почуття спільності, сенсу й поваги.

«Головне — щоб це не було спущено зверху, а йшло від самої команди. Можна створити простір, де люди самі хочуть щось робити разом: наприклад, влаштувати маланкування чи спільний пиріг на Спаса. Це не про „роботу як родину“, а про спільноту, що діє з розумінням і турботою», — розповіла Оксана Лихожан.