У луцькому центральному парку з’явився мурал, присвячений військовополоненим
Присвячений військовополоненим мурал у центральному парку. Фото надане художником.
У парку ім. Лесі Українки, на центральній алеї, що веде до пляжу, з’явився новий мурал, присвячений темі військовополонених.
Автором стінопису є місцевий художник та графіті-райтер Андрій Горбаль, який із моменту повномасштабного вторгнення майже весь свій творчий доробок присвячує темі війни.
У квітні 2024 року Андрій вже створював мурал про військовополонених у Старому місті . Новий стінопис покликаний іще раз звернути увагу на це питання, викликати відчуття причетності та нагадати про наших героїв. Як стверджує художник, зберігати пам’ять про тих, хто повертається «На щиті» або перебуває у неволі, — обов’язок кожного.
Мурал Андрія Горбаля у центральному парку. Фото надані художником.
«Колючий дріт і вогонь — символ болю, але й сили, яка не згасає навіть у найтемніших умовах. Ми повинні пам’ятати і говорити про це. Поки всі не повернуться додому», — розповів Андрій у коментарі misto.media.
Свої мурали Андрій створює там, де, на його думку, вони виглядатимуть доречно. Для тематики війни обирає більш публічні місця, де є концентрація людей різних прошарків суспільства.
Це не нові фасади будинків і не історичні пам’ятки, а звичайні стіни, які знаходяться у людних місцях — адже ці твори провокативні і повинні привертати увагу. А загалом художник працює як на закинутих індустріальних об’єктах, так і в галерейних просторах.
Зазвичай Андрій малює імпровізаційно, однак для нового муралу розробив схематичний ескіз. Виконував роботу під дощем у короткий термін, тож потрібно було наперед розрахувати кількість необхідних матеріалів. Хоча, як зазначає автор, у процесі завжди трохи відходиш від ескізу та імпровізуєш.
Працює Андрій в авторській техніці, з використанням аерозолів та пензлів. Планує продовжувати роботу зі стінописами до кінця війни — і далі, якщо це буде потрібно. Адже завершення війни — не гарант того, що всі полонені повернулися додому.
«Можливо, людям тоді стане байдуже, а згадка та біль залишаться тільки у рідних… Я працюю, щоб люди зупинились і хоча б на хвилину задумались над тим, завдяки кому вони можуть бути тут і зараз. І вдячно помовчали», — розповів Андрій Горбаль.
