Лариса Івшина презентувала в Луцьку книгу про майже 30-річну історію газети «День»
-68b9568ae8a3e9109a760abc744187d7.jpg)
Нова книга Лариса Івшиної. Фото з соцмереж Ірини Констанкевич.
Розповідаємо про головні тези, які звучали під час зустрічі з авторкою.
10 вересня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки Лариса Івшина, головна редакторка газети «День», презентувала власну книгу — «Про неочевидне. Думки щасливого Сизифа».
Авторка розповідає про життя газети за 29 років існування, а також рефлексує про свій досвід керівниці команди. Друкована версія «Дня» існувала до квітня 2022 року. Нині існує лише в форматі онлайн.
Книга містить спогади, найактуальніші статті газети за чверть століття та найбільш змістовні матеріали з журналу «Маршрут № 1» про українські міста. На 700 сторінках зібрані есеї та роздуми про історію, сучасність та майбутнє України.
Під час зустрічі у Луцьку Лариса Івшина також розмірковувала про українську ідентичність, виклики перед державою та її громадянами.
Для прикладу, журналістка вважає: останні роки показали, що в Україні необхідне вільне володіння зброєю, підкріплене чіткими правилами. Тому що після війни люди почнуть по-новому бачити себе, свою гідність та свою здатність захищати державу.
Вона міркує, що лише усвідомлений вибір українців бути частиною держави та брати відповідальність за її майбутнє, зможе згуртувати суспільство.
«Я не прихильниця подвійних, потрійних та множинних громадянств. Я прихильниця громадянства усвідомленого», — зазначила журналістка.
Лариса Івшина також наголосила на необхідності реанімувати забуті постаті української культури та історії, позбутися нав’язаних стереотипів. Вона наводить приклад, як радянська освітня програма подавала Олену Пчілку — як матір геніальної доньки Лесі Українки. Натомість це була також самодостатня письменниця, ерудована аристократка, яка просувала непопулярні для того часу ідеї національного характеру.
Це кричущий приклад радянської політики обкрадання. Якби не ця системна цензура та деформація історії, зараз українці мислили б та розвивалися інакше, вважає Івшина.