Останні «самураї» УПА. Історична лекція Володимира Бірчака

Текст: Ангеліна Яцик

Коли на Іводжімі (нині Іото — острів в архіпелазі Оґасавара, 1250 км на південь від Токіо) 1944 року війська США перемогли японські, частина вцілілих переховувалась у системі тунелів, не знаючи про поразку. Двоє останніх японських солдатів здалися через чотири роки після завершення боїв.

Хіро Онода, який брав участь у війні на Тихому океані з 1944 року, не знав про капітуляцію Японії і продовжував підпільну діяльність до 1974 року на філіппінському острові Лубанг.

«Я не хочу порівнювати українських повстанців з тогочасною японською імперською армією, але цей приклад довго не здаватися і тримати присягу до кінця надихнув мене знайти такі випадки в українській історії», — так пояснив мотиви виникнення лекції про останніх упівців Володимир Бірчак — історик, заступник головного редактора «Історичної правди», сержант 13-ї бригади Національної гвардії України „Хартія“.

Військовий приїхав до Луцька, аби 24 лютого у стінах Волинського краєзнавчого музею розповісти про останніх упівців.

Останні командири, останні бої?

1945 року завершилась Друга світова війна, але для українських повстанців боротьба тривала. Тогочасна радянська влада нарекла українських націоналістів ворогами. Вони, не визнаючи владу «червоних», вступали у відкриті бої з більшовиками.

У 1948–1949 роках керівництво УПА змінило принципи ведення військових дій: від великих підрозділів перейшли у підпілля у складі невеликих груп — боївок.

Свого часу ОУН застосували три стратегії продовження боротьби українського підпілля: «Олег», «Орлик» і «Дажбог».

Про останню та приклади такої боротьби історик розповів детальніше. Підпільники, які не «засвічувались» перед радянською владою, переходили у цивільне життя. Вони займали різні посади і у разі розгортання ще однієї української революції могли б до неї долучитися.

У 1950 році загинув Головнокомандувач УПА — Роман Шухевич, а через чотири роки Василя Кука, його наступника, ув’язнили.

У 1955–1960 роках група повстанців на чолі з Петром Пасічним (Чорним, Іваном) діяла у Тернопільській та Івано-Франківській областях. З ним було ще двоє підпільників — Марія Пальчак (Стефа), його дружина, та Олег Цетнарський (Іван молодший).

14 квітня 1960 року їхню боївку вистежили. Повстанці прийняли бій. Отримавши тяжкі поранення, чоловіки застрелились, щоб не здатися ворогу живими. Спроба Стефи була невдалою, її ув’язнили.

Поодиноке підпілля

Попри знищення верхівки УПА, поодинока боротьба продовжувалася.

Я сказав фразу «всю зиму перебували в криївці» Коли досліджував це питання для своїх статей, мені легко писалось. З кінця жовтня до кінця квітня сиділи в криївці. Зараз, після півтора року у бліндажах, я зрозумів, наскільки це важко. Один день не вийдеш — і вже не можеш без свіжого повітря, а тут сім місяців.

Іван Бірчак
історик

І піврічні «зимування» — це не межа. Деякі герої з історичних праць Володимира переховувались десятиліттями.

Повстанець (Зір) — Володимир Черкавський, у 1947 році перейшов у глибоке підпілля після розформування його бойової сотні УПА «Орли». На території господарства Петрунелії Щербань його «криївка-домовина» була під стелею у стайні.

Висота — 30 см, довжина — 2 м, ширина — 50 см. Там він переховувався до 1967. За цей час придумав свій алфавіт, надихнувшись книгою з єгипетськими ієрогліфами. Інколи він міг виходити і проводити час у хатині дівчини. Після викриття його засудили до 15 років. Згодом вийшов на волю і прожив до 2005 року.

Один з останніх повстанців — Ілля Оберишин (Стецько, Кобзар) — перебував у підпіллі ОУН з 1944 року. Через сім років втратив зв’язок із керівництвом, потім переховувався у Емілії Турчин. Пара підпільно повінчалась, згодом народився син, який не знав батька до 13 років. Кобзар вийшов з підпілля у грудні 1991 року, коли почув про результати референдуму за незалежність.

З радянських документів, що зберігаються в архіві СБУ, ми знаємо 30-40%, інші лежать невідомими. КГБ у 1990-1991 році знищили науково-довідковий апарат, тому справи можуть бути підписані просто одним словом, криптонімом. Не дізнаєшся про що там, поки не прочитаєш матеріали.

Іван Бірчак
історик

На думку історика, ми зараз у найбільш виграшному становищі. Українці, які найдовше живуть незалежно, хлопці та дівчата, які не знають «совка». Зараз маємо нашу державу, наш абсолют, який ми мусимо захищати. Це важливо, «бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець — той здобуває світ». (уривок з пісні «Зродились ми великої години…». Затверджена як гімн ОУН у 1932 році.)